вівторок, 6 березня 2012 р.

The New Colossus (Сонет Эмми Лазарус)



Сонет Эмми Лазарус "The New Colossus"
Чудовий вірш, який я захотіла перекласти і ось що вийшло.


Не любить мідний грецький велетень
завоювань, вершин нема кінця і краю
У морі – хвиль стоять ворота Сонця
Могутня жінка з факелом, полум'я якого
у в'язниця світла, зветься
вигнанців Мати. Маяк рукою
привітно світить всьому світу
І лагідні величні очі як Гавань
Як повітряний помост,
фрагменти двох цитат
«Тримайся, давня земле, наплаву!»
Безмовними губами вона стогне
«І втомлених, злиденних пошліть мені
Ваш прихісток, бажання вільно дихати
Зрікається знедолений народ
від щедрих берегів. Пославши їх
бездомних, бурею і кинувши мені
Світитиму лампадою я поруч,

 біля золотих воріт! "
(переклад Людмили Тимошенко)






Not like the brazen giant of Greek fame,
With conquering limbs astride from land to land;
Here at our sea-washed, sunset gates shall stand
A mighty woman with a torch, whose flame
Is the imprisoned lightning, and her name
Mother of Exiles. From her beacon-hand
Glows world-wide welcome; her mild eyes command
The air-bridged harbor that twin cities frame.
«Keep, ancient lands, your storied pomp!» cries she
With silent lips. «Give me your tired, your poor,
Your huddled masses yearning to breathe free,
The wretched refuse of your teeming shore.
Send these, the homeless, tempest-tossed to me,
I lift my lamp beside the golden door!»

Немає коментарів: